Роботодавець або уповноважений ним орган повинен в день звільнення працівника видати йому оформлену належним чином трудову книжку та здійснити повний розрахунок. Термін розрахунку при звільненні працівника з роботи регламентований у статті 166 Кодексу законів про працю. При звільненні працівника з ініціативи роботодавця або уповноваженого роботодавцем органу йому необхідно видати у день звільнення копію наказу. Як вказано у статті 47 Кодексу законів про працю, в інших випадках при звільненні копія наказу повинна видаватися за вимогою працівника.
Термін розрахунку з працівником при його звільненні з роботи зазначений у статті 116 Кодексу законів про працю. В даній статті, зокрема, вказано про необхідність виплати всіх грошових коштів працівнику в день його звільнення. У випадку, якщо в цей день працівник був відсутній на роботі, то розрахунок з ним повинен бути здійснений наступного робочого дня, після того як звільнений працівник висуне вимоги щодо розрахунку. Щодо розміру розрахункової суми, яка належиться працівнику при звільненні, роботодавець зобов’язаний довести до відома працівника в письмовій формі.
При виникненні непорозумінь щодо розміру розрахункової суми між працівником і роботодавцем, останній зобов’язаний виплатити у встановлений статтею 166 Кодексу законів про працю строк суму, яка не оспорюється сторонами. Якщо ж виникла затримка з виплатою розрахункових з вини роботодавця, тоді, як зазначено у статті 117, він зобов’язаний оплатити працівнику всі робочі дні, протягом яких був затриманий розрахунок, аж до дня виплати грошових коштів. Така ж ситуація буде і в випадку, коли працівнику потрібно виплатити оспорювану суму розрахункових за рішенням суду. При частковому рішенні на користь працівника суму виплати за період затримки повинен вказати орган, що виносив рішення щодо спору між роботодавцем і працівником.
Слід нагадати, що при звільненні працівника з роботи підприємство повинно виплатити йому компенсацію за невикористані дні чергової щорічної відпустки. Крім цього, в компенсацію включаються також дні додаткової відпустки, згідно статті 83 Кодексу законів про працю, для працівників що мають дітей. При звільненні з роботи спеціалістів навчальних закладів, наукових, педагогічних і науково-педагогічних працівників, що відпрацювали до дня звільнення не менш ніж десять місяців, в компенсацію при розрахунку повинні включатися також невикористані дні чергових відпусток, враховуючи їх повний обсяг.
Якщо ж, враховуючи вимоги статті 22 Закону про відпустки, при звільненні з роботи до завершення робочого року, в якому вже була надана повна відпустка, з метою покриття заборгованості роботодавець має право вирахувати з заробітної плати компенсацію за дні, які були отримані за рахунок невідпрацьованої частини робочого року. Однак, вказана компенсація роботодавцем не повинна вираховуватися при умові, що працівник звільняється у зв’язку з:
► переведенням його за попередньою згодою на інше підприємство або при вступі його на виборну посаду згідно чинного законодавства України;
► прийняттям або призовом на службу в армії (направленням на альтернативну службу);
► змінами в організації праці або процесу виробництва, при ліквідації, зміні профілю та реорганізації підприємства, зменшенням штату або кількості працівників;
► небажанням (відмовою) переходити на роботу разом з підприємством в іншу місцевість, або при відмові від продовження трудової діяльності через значні зміни умов праці;
► направленням на навчання;
► відновленням на роботі іншого працівника, що раніше виконував даний вид робіт;
► виходом на пенсію;
► встановленням невідповідності працівника займаній посаді або роботі, яку він виконує, що може бути пов’язано з низьким рівнем кваліфікації, а також за станом здоров’я, коли працівник не в змозі продовжувати роботу;
► відсутністю на роботі більші ніж 4 місяці внаслідок тимчасової втрати працездатності, однак, не враховуючи відпустки, пов’язані з пологами і вагітністю, коли законом не передбачено більш довготривалий період збереження робочого місця враховуючи той чи інший вид захворювання.
