В даний час всі вкладники схвильовані ситуацією, що склалася на ринку банківських послуг. Кількість банків України, в яких вводиться тимчасова адміністрація, зростає з кожним днем. Вкладників хвилюють питання, чи варто продовжувати зберігати гроші в банку і як повернути депозит, якщо банк його не віддає.
Найвагомішою підставою для повернення депозиту не є норми договору, які, найчастіше, досить заплутані, а норма статті 1060 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.
Як правильно звернутись в банк?
Перший крок, який необхідно виконати для повернення депозиту, є подання в банк заяви про повернення депозиту. Таку заяву рекомендується вручити уповноваженому працівнику банку під розпис на другому (що залишається у вас) екземплярі заяви про повернення депозиту. При цьому працівник банку повинен поставити дату отримання, підпис, свою посаду, прізвище та ініціали, вхідний номер кореспонденції. Також можна відправити цю заяву поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. Повірте, це не зайва трата часу, бо якщо справа дійде до суду, ви зможете документально підтвердити, що зверталися в банк з проханням видати депозит, а відсутність письмової заяви про отримання депозиту дасть банкірам право стверджувати, нібито вкладник не виявляв такого бажання, а значить, вони ні в чому не винні.
Куди поскаржитись на банк?
Отримавши негативну відповідь або не отримавши її у встановлений законом термін, ви маєте право зробити другий крок – за такою ж схемою слід звернутися з письмовою скаргою до Національного банку України (НБУ), а усно можна поскаржитися на комерційний банк регулятору за телефоном (044)253-01-80. Там вам підкажуть адресу і телефон місцевого підрозділу НБУ, куди варто написати письмову скаргу. Деякі юристи вважають, що подача скарги в НБУ не призведе до бажаного результату, адже регулятор просто перевантажений скаргами вкладників. Однак, деякі фахівці впевнені, що скаржитися в НБУ варто. По-перше, наявність письмових заяв про свою незгоду з діями банкірів стане додатковим доказом в суді. По-друге, чим більше скарг надійде до регулятора на конкретний банк, тим швидше НБУ почне з ним розбиратися. Зрештою, близько половини «депозитних» суперечок закінчуються на досудовому етапі, адже більшість банків не хочуть «бруднити своє чесне ім’я» та, побачивши грамотність дій вкладника, відступають і повертають йому гроші. Тому використовувати треба всі можливості, особливо ті, які постають перед нами безкоштовно.
Якщо скарги не допомогли
Але якщо все ж скарги в НБУ не привели до бажаного результату, слід зробити третій крок – потрібно звертатися в суд за своїм місцем проживання (місцезнаходженням) або ж за місцезнаходженням головного офісу банку (а це, як правило, місто Київ) та оскаржувати незаконні дії банку, оскільки будь-яке обмеження права клієнта на дострокове отримання ним свого банківського вкладу є протиправним і незаконним, а діючі заборони НБУ, по суті своїй і обмежують право клієнта розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд. Тому шанси виграти справу в суді, опираючись саме на ці аргументи, майже стовідсоткові. Слід знати про те, що оскільки дана категорія суперечок підпадає під категорію суперечок щодо захисту прав споживачів, позивачі звільнені від сплати судового збору. Іншими словами, вам не доведеться платити 1% від суми за подачу позову про повернення депозиту як при інших позовах майнового характеру.
Звертаючись до суду, варто запастися терпінням, тому що сьогодні судова тяганина може тривати не один місяць. Але якщо юристи, які представляють ваші інтереси в суді, достатньо кваліфіковані, тоді вся процедура, як правило, триває не більше 2 – 3 місяці.
Слід зазначити, що деякі висококваліфіковані адвокати в Києві беруться за підготовку позовних заяв, супроводу судового процесу та виконавчого провадження щодо повернення депозитів, які знаходиться в банках будь-яких міст України, на території Криму, Донецька і Луганська, а також на окупованій території і в зоні АТО.
