Пільги та компенсації при роботі у шкідливих та важких умовах праці

Автор | 11.05.2017


пільгові пенсії та грошові компенсації за шкідливу та важку роботу Робітники, що працюють у шкідливих та важких умовах на підприємствах будь-якої форми власності та господарювання, мають право на відшкодування впливу на організм негативних чинників виробництва згідно чинного законодавства України.

Як відомо, рядом законодавчих актів та документів з охорони праці передбачені відповідні компенсації та пільги за виконання робіт у шкідливих та важких умовах праці. Зокрема, у ст.. 7 ЗУ «Про охорону праці» особи, які працюють у важких та шкідливих умовах повинні забезпечуватися безоплатно лікувально-профілактичними продуктами харчування (молоко, молочні продукти, солона газована вода та ін.), а також мають право на оздоровчі та санітарні перерви у роботі із збереженням заробітної плати. Крім цього, законодавством передбачені пільгові пенсії, зменшена тривалість робочого часу, додаткові оплачувані відпустки, підвищену оплату праці та низка інших компенсацій та пільг, що вказані в Кодексі законів про працю та інших нормативних актах з охорони праці.

Як сказано у ст.. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», пільгові пенсії належать робітникам, які працюють повний робочий день (не менш ніж 80 % робочого часу) і виконують роботи в особливо важких або особливо шкідливих умовах праці. Перелік професій, які мають право претендувати на пільгову пенсію, вказаний у списках № 1 та № 2 робіт, посад, виробництв і професій, що затверджені постановою КМУ № 461 від 24 червня 2016 року. Однак, шкідливість та важкість умов праці робітників, що належать до даного переліку, повинна бути підтверджена при проведенні атестації робочих місць.

Додаткова щорічна відпустка за виконання робіт у шкідливих та важких умовах праці, що вказана у ст.. 7 ЗУ «Про відпустки», повинна надаватись відповідно до переліку професій, цехів, посад і виробництв, працівники яких мають на додаткову щорічну відпустку за виконання робіт у шкідливих та важких умовах, передбачену постановою КМУ «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці» за № 1290 від 17 листопада 1997 року. Зазначимо, що нова редакція цієї постанови за № 679 була прийнята КМУ 13 травня 2003 року.

Нагадаємо, що тривалість додаткової відпустки може складати не більше 35 календарних днів, однак її дійсна тривалість повинна бути вказана в трудовому або колективному договорі. Вона визначається відповідно до часу роботи працівника у важких та шкідливих умовах, а також з урахуванням атестації робочих місць.

Як вказано у ст.. 100 Кодексу законів про працю, для робітників, що виконують роботи у шкідливих та важких умовах, повинна бути встановлена підвищена зарплата. Це питання врегульовано Порядком, що затверджений постановою № 387/22-78 від 3 березня 1986 року Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради профспілок «Про затвердження типового положення про оцінку умов праці на робочих місцях і порядку застосування галузевих переліків робіт, за якими можуть встановлюватися доплати робітникам за умови праці». Відповідно до цього наказу, працівникам належить підвищення зарплати:

► за роботи у важких та шкідливих умовах 4, 8 або 12 %;
► за роботи в особливо важких та шкідливих умовах 16, 20 або 24 %.

Скорочений робочий тиждень може встановлюватися для робітників, що виконують роботи у шкідливих умовах, які вказані у переліку посад, професій та виробництв зі шкідливими умовами, що дають право на зменшену тривалість робочого тижня. Це питання регламентується постановою № 163 КМУ від 21 лютого 2001 року, враховуючи висновок атестації робочих місць.

Право на безоплатне отримання молока та інших молочних і рівноцінних продуктів харчування відповідно до затверджених норм мають робітники, що виконують шкідливі та важкі роботи. Це питання регламентується у ст.. 166 Кодексу законів про працю України. Крім цього, кожне підприємство має право самостійного вирішення питання про те, які саме молочні або рівноцінні їм продукти безоплатно видавати робітникам. Для цього застосовується затверджений наказом МОЗ № 4420-87 від 4 листопада 1987 року перелік хімічних речовин.
На початок статті