Найчастіше люди просто працюють по найму, а всі зароблені гроші витрачають на проживання та інші життєво-важливі потреби. Потім їм доводиться знову заробляти і знову все витрачати. Таким чином життя, по суті, представляє собою певний процес самозабезпечення людей. Саме на це йдуть всі сили, майже увесь час і майже всі гроші. І практично нічого іншого, крім цих процесів, в житті людей не відбувається. Виходить такий собі “біг всередині колеса”.
Очевидно що людина, яка живе, мислить і діє таким чином, жодних стосунків з грошима не побудує. І навіть той факт, що людина, постійно підвищує кваліфікацію та розширює спектр своїх навичок, починає заробляти більше, ніж раніше, абсолютно не говорить про те, що вона займеться бізнесом, інвестуванням та іншими подібними речами. Швидше за все ця людина лише збільшує своє поточне споживання. Можна навести незліченну кількість прикладів, скажімо, топ-менеджерів, які заробляють величезні гроші і витрачають їх повністю на свої власні потреби.
При збільшенні доходів у середньостатистичної людини автоматично зростають і витрати, а думки про економію додаткового доходу, про інвестування їй навіть в голову не приходять. На жаль сьогодні ми живемо у світі, який оточує нас занадто великою кількістю всіляких спокус, і скільки б не заробляла людина, вона завжди легко знайде, на що витратити всі свої гроші до останньої копійки, ще й іноді при цьому залізти в борги.
Таким чином, у людей, що працюють за наймом, практично увесь дохід йде в видаткову частину. З бізнесом справи йдуть не краще. Підприємець, як правило, важко працює і майже всі зароблені гроші пускає на розвиток бізнесу. При цьому в більшості випадків він є не тільки власником бізнесу, але й одним з працівників. Досить часто підприємець значно більше завантажений роботою, ніж його наймані працівники.
Абсолютна більшість бізнесменів у всьому собі відмовляють, вкладаючи отриманий прибуток у свій бізнес і чекаючи, що в один прекрасний день трапиться диво, вартість бізнесу зросте, і вони стануть казково багаті. Немає потреби говорити про те, що це відбувається вкрай рідко, у виняткових випадках.
Поки працівник за наймом старанно трудиться на своєму робочому місці, а підприємець розвиває бізнес, обидва вважають, що у них все добре. Але в один прекрасний момент все зупиняється – роботу за наймом можна з тієї чи іншої причини втратити, а бізнес іноді раптово перестає давати прибуток. Причин може бути мільйон, і сам бізнесмен може бути в цьому абсолютно не винен. Що ж відбувається тоді? Виникає прикра ситуація, у якій витрати залишилися, а доходів більше немає. Це типова трагедія нашого часу.
Не можна працювати заради роботи і займатися бізнесом заради того, щоб займатися бізнесом. І робота за наймом, і бізнес – лише інструменти, які повинні підвищувати якість вашого життя, а не знижувати його. Ставати заручником своєї роботи або бізнесу людині не слід ні в якому разі. Працівник повинен отримувати задоволення від своєї роботи. Підприємець повинен любити свій бізнес. Мотивацією того й іншого повинні бути не тільки гроші.
Якщо людина пускає всі зароблені гроші на своє поточне споживання, вона стає заручником грошового потоку. Це стосується як найманих працівників, так і підприємців.
Що ж робити? Як уникнути всіх цих неприємностей? Це можна зробити тільки одним способом – використовувати грошовий потік як важіль, інструмент для генерації нових грошових потоків. Робиться це за допомогою інвестицій, а щоб ними зайнятися, необхідно перестати витрачати всі свої гроші на поточне споживання.
Слово “інвестиції” лякає багатьох людей, адже цей термін покритий флером якоїсь таємниці, а все те, що незрозуміло і загадково, виглядає занадто ризикованим. Але проблема в тому, що навіть зрозуміла робота за наймом і зрозумілий бізнес – це теж речі ризикові. І коли людина має потрібні знання та розвиває в собі необхідні навички, її ризик в інвестиціях нітрохи не більший, ніж ризик підприємця в своєму бізнесі або ризик найманого працівника на робочому місці.
Це може виглядати парадоксальним, але це так. Потрібно розуміти, що страх перед інвестиціями виникає лише тому, що на даний момент у вас немає необхідних знань, умінь і навичок. Розвивайте їх, тоді інвестування стане для вас звичним середовищем.
Найпростіший варіант підвищення особистої фінансової ефективності традиційно виглядає таким чином – з найманого працівника людина стає підприємцем, а з підприємця – інвестором. Для цього на поточне споживання потрібно витрачати лише певну частину своїх грошей, а всім іншим розпоряджатися належним чином.
Тут потрібен простий підхід. Зробивши свій новий бізнес стійким, поставивши його на ноги, слід прагнути продати його частку (зазвичай від 20 до 30 %). Це потрібно для того, щоб отримати на руки гроші, половину яких слід вкласти знову в бізнес, а іншу – в інвестиції. На поточне споживання з виручених таким чином грошей не можна витрачати жодної копійки.
Як тільки бізнес починає формувати стійкий грошовий потік, потрібно завжди визначати дивідендну політику та відкладати близько 30 % отриманого прибутку. З цього приводу можуть іноді виникати суперечки з іншими власниками та управлінцями бізнесу, які наполягають на тому, що весь прибуток потрібно вкладати далі в бізнес. Однак бізнес – це лише інструмент генерації грошового потоку, він не самоціль. Тому частина такого потоку необхідна для інших цілей, зокрема, для створення і розвитку нових видів бізнесу. Все очевидно і тому дуже дивно, як така кількість розумних бізнесменів не розуміють.
Всім відомо, що бізнес дає підприємцю гроші на власне споживання, але вони не мають нічого спільного з прибутком. Підприємець повинен розуміти, що віддає своєму бізнесу час і за це повинен призначити собі зарплату. Гроші, які він витрачає на себе, повинні приходити до нього з бізнесу у вигляді зарплати і тому є витратами бізнесу, а не прибутком. Бізнесмен, який не призначить собі в своєму бізнесі зарплати, йде на самогубство.
Дивіденди – зовсім інше явище, вони беруться з прибутку. Тому близько 30 % від прибутку потрібно виводити у вигляді дивідендів на розвиток інших проектів, в тому числі на інвестування, а решта 70 % вкладаються у поточний бізнес знову.
Сто відсотків прибутку повертати в бізнес недоцільно. Займатися розвитком, інноваціями, оптимізаціями, реорганізаціями в будь-якому бізнесі можна до нескінченності, тому все, що буде в нього вкладатися, він швидко “зжере” і буде просити ще.
Варто відзначити і такий важливий напрям інвестування, як знання (їх часто називають метаінвестиціями). Такі інвестиції необхідні працівникам, бізнесменам та інвесторам, адже в кожного є потреба в постійному розширенні своїх знань.
Який відсоток від грошового потоку, а також скільки часу і сил інвестувати в набуття необхідних знань? Тут не існує однозначних формул та порад. Бувають знання, які неможливо купити ні за які гроші, їх треба здобувати своїми силами – руками і головою. Хоча значну частину знань можна отримати, заплативши за них. Це краще, ніж витрачати на здобуття таких знань багато власного часу і сил.
В житті буває по-різному. Деякі знання дістаються легко і практично безкоштовно, а за деякі доводиться платити досить дорого. Але одне абсолютно очевидно – знання є дуже потужним інструментом підвищення своєї власної та фінансової ефективності, якщо їх правильно підбирати і реалізовувати.
Грошовий потік, принесений інвестиціями, також повинен використовуватися належним чином. При необхідності можна дати самому собі короткочасну позику для бізнесу під 12 – 14 % річних, але такі позики повинні бути швидко повернуті, адже вони є тимчасовим заходом.
Інструментів інвестування існує безліч. Їх можна і потрібно вивчати, розглядати, порівнювати, комбінувати між собою. Головний принцип формування особистої інвестиційної стратегії визначається тим, який на даний момент вік бізнесмена.
Людині у віці до 25 років варто порекомендувати 70 – 80 % інвестиційних грошей вкладати в ризиковані та агресивні операції. У віці від 25 до 40 років можна вкладати в такі речі не більше 60 % свого інвестиційного капіталу. Коли людина досягає віку 40 – 50 років, бажано розділити консервативні та агресивні інвестиції навпіл. Після межі у 60 років у консервативному бізнесі потрібно тримати не менш ніж 80 % свого капіталу.
Принцип інвестування зрозумілий: чим пізніше ми стаємо – тим більшу частку інвестиційного портфеля повинні займати консервативні інвестиції. До них слід віднести:
► облігації;
► землю;
► нерухомість (житлову і комерційну);
► метали;
► депозити у банках (хоча багато бізнесменів ніколи не витрачають на це гроші з бізнесу).
Можна, наприклад, купити комерційну нерухомість, розмістити в ній власний бізнес і сплачувати орендну плату самому собі. Головне, щоб ці грошові потоки були розділені, бо це вже будуть різні бізнеси. В такому випадку, якщо один з них сходить нанівець, інший залишиться і буде продовжувати приносити прибуток.
У випадку з землею і металами явного грошового потоку не спостерігається. Ці активи просто зростають у вартості. Інколи з часом вони зростають так, що перекривають всі інші активи. Тому, незважаючи на те що “живих” грошей вони в руки не дають, капітал вони примножують дуже ефективно. І далеко не кожен бізнес здатний потягатися в цьому з зазначеними активами.
Звичайно, землі бувають різні, процеси на ринку – теж. Саме тому слід пам’ятати про необхідність інвестування у власні знання, щоб можна було розуміти, як і навіщо ми це все робимо. При розумному розподілі інвестицій кількаразове зростання всіх активів в ціні стає лише питанням часу і досвіду.
Житлова нерухомість теж може за 10 років вирости в ціні у декілька разів. Те саме стосується і комерційної нерухомості. Але разом з цим нерухомість може давати дохід у вигляді орендної плати.
Дуже добре, коли одночасно зростає вартість землі, куплених дорогоцінних металів, нерухомості, при цьому розвивається і збільшує дохід основний бізнес. Однак, як показує практика, так буває далеко не завжди, тому диверсифікована система грошових потоків в будь-якому випадку буде кращим рішенням.
Також потрібно розуміти, що слід постійно оцінювати поточну вартість кожного активу та самому собі давати відповідь на питання про те, чи не буде ефективніше перетворити той чи інший актив у гроші (простіше кажучи, продати), а виручені кошти вкласти у більш вигідний бізнес? Наприклад, можна продати куплену 5 років тому квартиру і купити на ці гроші перспективну землю, яка по прогнозах повинна різко зрости у ціні в найближчі роки.
Єдиний виняток з цього правила – власна житлова нерухомість, в якій живе бізнесмен. Житло в жодному разі не можна продавати або використовувати у ролі застави, щоб отримати гроші для вкладення в якийсь актив. Це категоричне табу.
Одним словом, потрібно поставити собі завдання постійно розвивати свою власну та фінансову ефективність, шукати і отримувати нові знання, формувати навички заощадження та інвестування накопичених коштів, безперервно розвиватися.
Якщо період планування охоплює проміжок у 10 років, тоді основним завданням має бути:
► через 10 років почати отримувати пасивний дохід у розмірі, не меншому за той, який на даний момент інвестується;
► забезпечити собі приріст власного капіталу не менше ніж у 24 % річних.
Хоча й це далеко не найкращий і блискучий результат для інвестора, але починати з таких показників планування дуже добре.
Виходячи з вище вказаного проміжку планування, необхідно підбирати відповідні інвестиційні інструменти. Капітал бізнесмена повинен одночасно сприяти зростанню вартості активів та створювати грошові потоки.
Слід пам’ятати, що при зростанні доходів повинні нарощуватися інвестиції, а не споживання. Збільшувати власне споживання можна лише тоді, коли у з’явиться дохід від інвестицій, певну частину якого можна витратити на свої власні потреби.
Саме так і відбувається перетворення звичайної людини в мільйонера. І коли цей момент настає в житті людини, вона вже чітко розуміє і бачить, що відтепер не вона працює заради грошей, а гроші працюють на неї.
