Будь-які працівники, згідно статті 38 Кодексу законів про працю, можуть розірвати з роботодавцем безстроковий трудовий договір. Однак для цього необхідно повідомити в письмовій формі власника організації, підприємства, або уповноважений ним орган за 14 днів до дати звільнення з роботи. Якщо ж заява працівника про звільнення була написана у зв’язку з певними факторами, що не дозволяють продовжити роботу, роботодавець може скоротити цей термін і розрахувати працівника значно швидше. При цьому керівництво підприємства зобов’язане розірвати трудовий договір у вказаний працівником термін.
Причинами, які не дозволяють продовжувати роботу, можуть бути:
► переїзд в інший населений пункт на постійне місце проживання;
► зміна місця працевлаштування дружини або чоловіка (при необхідності можливе підтвердження копією трудової книжки або довідкою з місця працевлаштування);
► вступ до навчального закладу, що підтверджується довідкою з цього закладу;
► висновок медичної комісії про неможливість проживання за місцем у зв’язку зі станом здоров’я;
► вагітність (необхідна довідка з медичного закладу);
► догляд за дитиною-інвалідом або дитиною, якій ще не виповнилось 14 років;
► догляд за інвалідом першої групи (підтверджується довідкою про факт проживання працівника з інвалідом) або за хворим членом сім’ї, якому необхідний догляд згідно медичного висновку;
► досягнення пенсійного віку або вихід на пенсію, що підтверджується відповідним документом про призначення пенсії;
► працевлаштування на конкурсних засадах, що підтверджується відповідним документом;
► інші причини, до яких слід віднести право дострокового розриву трудового договору працівником, якщо керівництво підприємства не дотримується вимог охорони праці, трудового або колективного договору.
У випадку, коли працівник продовжує роботу після того, як минув термін попередження про звільнення, і не намагається розірвати трудовий договір, роботодавець не може розірвати з ним трудові відносини згідно поданої раніше заяви. Винятком вважається тільки випадок, коли на місце цього працівника вже отримав запрошення інший, якому не можна відмовляти в прийнятті на роботу за умовами чинного законодавства.
Якщо йде мова про строковий трудовий договір, що (відповідно до статті 39 Кодексу законів про працю) укладений на виконання певного об’єму робіт або на певний термін, він може бути достроково розірваний з ініціативи працівника у наступних випадках:
► при захворюванні працівника або його інвалідності, які не дозволяють продовжувати роботу згідно договору;
► при грубих порушеннях роботодавцем трудового законодавства, трудового і колективного договору;
► при безстроковому трудовому договорі в перерахованих вище випадках.
Звільнення з роботи з ініціативи роботодавця
Розірвання трудового договору з ініціативи керівництва підприємства може відбутись на підставах, що передбачені у статтях 28, 40, 41, 45 і 147 Кодексу законів про працю.
В будь-якому випадку, що вказаний у статтях 40 і 41 Кодексу про працю, та третій частині статті 40 Кодексу відповідно, звільнення з роботи працівника під час його тимчасової втрати працездатності заборонене. Не може бути розірваний трудовий договір й під час відпустки працівника. В пункті 17 Постанови ВСУ № 9 сказано, що мова йде не тільки про чергові щорічні відпустки, але й відпустки без збереження заробітної плати. Як пояснюється у п. 17 Постанови ВСУ №9, при цьому йдеться про щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку. Єдиним винятком з цього правила є повна ліквідація організації, установи або виробництва.
В практиці суддів неодноразово були випадки, коли звільнення працівника роботодавцем з власної ініціативи здійснювалося в день отримання лікарняного (листка непрацездатності). Суд в такому випадку завжди поновлює працівника на роботі та заставляє роботодавця здійснити всі необхідні виплати.
